DOI: 10.25140/2412-1185-2019-2(14)-34-41
УДК 316.747.8
Н. Є. Доній, д. філос. н., професор
СТИГМА В’ЯЗНИЦЕЮ ЯК СОЦІАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНИЙ БАР’ЄР У МІЖОСОБИСТІСНІЙ ВЗАЄМОДІЇ
Актуальність теми дослідження. Зазначено, що в’язниця, попри зміни, залишає незмінним правило – той, хто хоч раз потрапив в її простір за вироком суду, назавжди стає учасником гри під назвою «стигма», правила якої набувають сили закону, змінюючи поведінку людей, їх раціональність, взаємодію та комунікацію з іншими.
Постановка проблеми. Попри те, що людина має постійно комунікувати сучасний соціальний простір, на рівні окремих соціальних груп, демонструє збільшення тенденції до соціальної ексклюзії через таврування тих, хто чимось відрізняються від домінуючої групи.
Аналіз останніх досліджень і публікацій. Результативним підходом до дослідження стигми та стигматизації виглядає комунікаційний напрямок, в дискурсі якого представлені праці П. Бурдьє, Ю. Габермаса, Г. Кравченкової, Г. Свистунової та ін.
Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Перепони для комунікації в ситуації в якій передбачено взаємодію можуть розглядатися як лакмус встановлення бар’єрів перед деякими індивідами. Такий ракурс оцінки на випадки виведення за межі соціального простору певних груп осіб є одним з тих, що підштовхує науковців звертатися до аналізу феномену стигми як причини ексклюзії.
Постановка завдання. Мета публікації – розглянути феномен «стигма в’язницею» як причину соціально-комунікативного бар’єру при міжособистісній взаємодії щодо особи, яка має власний етап перебування за гратами.
Виклад основного матеріалу. Соціальний простір завжди категоризує людей та встановлює критерії нормальність чи анормальність й на основі співвіднесення з виділеними критеріями виставляє бар’єри щодо тих, хто не відповідає критеріям норми. Особи, які мають власну історію в’язничного буття, є саме тими, хто сприймається як анормальність та загроза, а тому піддаються стигмі. Стигма в’язницею, в свою чергу, стає соціально-комунікативним бар’єром, задача якого не допустити розгортання комунікації в ситуації міжособистісного контакту.
Висновки. Стигма в’язницею є причиною соціально-комунікативного бар’єру при міжособистісній взаємодії з особою, яка відбувала строк у виправній установі. Фактором такої стигми є страх перед Іншим, який, через вплив соціальних стереотипів й упередження, сприймається як загроза та небезпека.
Ключові слова: в’язниця; стигма; стигматизація; соціальна ексклюзія; соціально-комунікативний бар’єр; соціальні стереотипи; упередження.
N. Y. Donii, Doctor of Philosophy,
Professor
STIGMA BY PRISON AS SOCIAL AND COMMUNICATIVE BARRIER FOR INTERPERSONAL INTERACTION
Urgency of the research. Despite the current changes in the penitentiary system of many countries, it is stated that prison leaves the rule unchanged - one who at least once has entered its space by a court judgment forever becomes a participant in the game called "stigma", the rules of which acquire the force of "law" by changing the behavior of people, their rationality, interaction and communication with others.
Target setting. Although the fact that a person must permanently communicate the modern social space at the level of individual social groups, demonstrates an increasing tendency to social exclusion through stigmatizing those who are somewhat different from the dominant group.
Actual scientific researches and issues analysis. Nowadays, a communication line in which discourse is presented in publications by P. Bourdieu, J. Habermas, H. Kravchenkova, H. Svistunova is considered to be an accomplished approach to study stigma and stigmatization.
Uninvestigated parts of general matters defining. Hampering communication in the situation which allows an interaction is a detector of placing barriers for some individuals. This perspective of assessing the cases of removal from the social space of certain groups of people is one of the factors that encourage scientists to turn to the analysis of the phenomenon of stigma as reasons for exclusion.
The research objective. The research aims to reveal the phenomenon of "stigma of prison" as the reason to set up social and communicative barriers to interpersonal interaction with an individual who has in the life stage of was behind bars.
The statement of basic materials. Social space always categorizes people and is based on correlation with the selected criteria sets barriers for those who do not meet the criteria of the rule. People who have their own history of imprisonment are the ones who are perceived as threatening and therefore exposed to stigma. The stigma of prison, in its turn, becomes a social and communicative barrier, which task is to prevent the development of communication in a situation of interpersonal contact.
Conclusions. The stigma of prison causes placing social and communicative barriers to interpersonal interaction with an individual who has discharged the term of sentence at penal institution. The factor of such stigma is the fear of the Other, which, due to the influence of social stereotypes and prejudices, is perceived as a threat and danger.
Keywords: prison; stigma; stigmatization; social exclusion; social and communicative barriers; social stereotypes; delusions.
